Душа в Стихотворении

[psychopatical]

Публикуем свои стихи, не стесняемся, раскрываем душу, у кого она еще осталась ...

два берега

два берега, две ночи

два раскаяния

как храм позолоченный

у ее ног брошенный

делается страшно

расставаться грустно

улетай печаль

сквозь багровый закат

тянутся вдаль минуты

за океан, памяти

цепляются слова

уходят дни утешения

и пляшут тени

скрываются облака

глаза закрываются

как от глубокого сна -

душа просыпается

и тянутся руки к рукам

к улыбке уста

глазами в глаза

[Helllghast]

я проснулся в ночи

сигарету достал

тяжело закурил

как будто и не спал

голова не болит

спокойно так мне

сон позабыт

и душа в тишине

сходил я в парашу

мальца облегчил

пойду ка снова я спать

ведь завтра весь мир

Изменено 3 февраля, 2013 пользователем lost_hellgast (смотреть историю редактирования)

[Father]

Мастера верлибра.

[boya]

Почитал немного здесь

Почитал немного там

Музою моею стал гиппопотам

[psychopatical]

даже на хайку не тянет

[boya]

Кто такой Хайку? Не, не знаю!

[AndrewCone]

я живу на седьмом этаже

это как шестой, но на один выше

[Barannik]

Впадло искать что-то толковое... Но, на компе остался стих, еще со школы. Я на украинском языке редко писал, только если просили) И вот этот меня попросили на мероприятие, посвященное донорам крови, написать:

Людина вмирає - жахливі слова,

Нестача у крові - велика біда,

Так я історію вам розповім

Про добрих людей, дай Бог щастя їм.

* * *

Якось у лікарню потрапив юнак,

Поранений тяжко, нестача в крові.

Здавалось не виживе хлопець ніяк,

Але залишився на нашій землі.

Четвертої групи, він кров в себе мав,

Яку не так просто швиденько знайти

І зовсім надію вже лікар втрачав,

Коли в двері стук: хтось хоче зайти.

То був чоловік з незлим, добрим серцем.

Він донором став не заради грошей,

Стан благородний, нібито герцог,

Прийшов для підтримки хворих людей.

Та ніби на небі цим хтось скерував,

Підійшла група крові його юнаку.

За місяць одужав хлопчина і встав.

Забув про жахливі ті ночі без сну.

Вже скоро і зовсім з лікарні пішов,

Прогулянки парком йому не хватало.

І тільки по вулиці метр пройшов,

Як знов про злі муки щось нагадало.

А саме згадав про спасителя свого,

Що ще не віддячив за змогу життя.

Не жаль І віддати всього дорогого,

Щоб якось прикрасить йому тут буття.

Так з цієї хвилини юнак намагався

Взнати адресу й ім'я чоловіка.

Який для добра чужого старався,

Без користі живши готовий до віку.

Та доля - зла стерва, не дасть просто жить:

Потоп в картотеці відбувся недавно.

Усе що відомо про донорів, вмить

Забулось і стерлось навіки бездарно.

І з розчаруванням виходив наш хлопець,

Гірко і тяжко, було на душі,

Але зупинитись буде не досить,

В пошану герою - справ не лиши,

А краще продовж добро, ти, творити!

Він так і зробив, пішов здати кров,

Сидів в кабінеті, в думки оповитий,

Що зараз рятує, до ближніх любов...

Коли ж він виходив з щасливим чуттям,

Побачив людину й стан благородний,

Він с з ним привітався, не знаючи сам,

Як близько від нього брат однокровний.

* * *

Так в кожному з нас тече чиясь кров,

Змішалась вона століття назад.

І з другом вітаючись знову і знов

Не знаємо – може це твій кровний брат.

А, тільки все людство це зрозуміє,

Настане сімейна гармонія всюди,

Забудеться страх, закінчаться війни,

Очистимо кров від ненависті й бруду!